Батькам здавалося: ці діти безтурботні,
Самі розваги в них на думці — й тільки,
Вони без них блукатимуть голодні,
Лишати їх не можна без опіки.
Та ці дівчата, лагідні, тендітні,
Ці юнаки, завзяті і натхненні,
Уже думки плекали заповітні
Піти в краї далекі та безмежні.
Не для пригод, щоб нерви лоскотати,
Не ради вражень і не для багатства,
А щоб нести від хати і до хати
Живе і незнищенне Слово Царства,
Щоб у краях непевних, зледенілих,
Де душі і земля важкі, холодні,
З любові іскор Божих, невгасимих,
Запалювати вогнища Господні,
Щоб грілися врятовані з безодні
Льодів і мороку — і серцем відтавали,
І радісні життям, і щастям повні
Христу співали.
Вони невтомні в Божім благовісті —
Бо треба, щоб земля про Спаса знала.
І славиться Господь на кожнім місці,
Де їх нога ступала.
2. Господь покликав вас
Господь покликав вас і вам сказав: —Ідіть,
На працю йдіть — таке Моє веління.
Закиньте в море зла любові тонку сіть,
Звіщайте, що в Мені спасіння.
Ви — душ ловці. І Я вам силу дав,
Щоб ви безстрашно йшли в усі глибини,
Куди диявол зранених загнав,
Щоб не побачили ясної днини.
Рятуйте їх, на світло їх тягніть.
Хай плоть не томиться, хай не прорвуться сіті.
І часу не втрачайте — кожну мить
Хтось гине в цім багнистім ницім світі.
І ви пішли. Покинули тепло,
Любов й турботу батьківського дому,
І вам на серці радісно було
В довірі повній Духові Святому.
Переконались вкотре: світ у злі.
Ловити вчились — й вчилися терпіти.
Ходив й Господь у тілі по землі —
І голови не мав де прихилити.
Морози півночі чи півдня дні жаркі,
Та вам, ловцям, хіба на це зважати?
Ви знаєте: там сльози ллють гіркі,
Там гинуть — треба йти і рятувати.
О, Господи, який великий Ти!
На нас від Тебе милості щоденні!
І любо вам дивитися, брати,
На сльози вдячності, що радо ллють спасенні.
Тож, любі серцю Божі душ ловці,
Ловіть, рятуйте віддано й безстрашно,
Бо ви — не десь, у Божій ви руці.
Він разом з вами — і утішить вчасно.
Якщо з невдячністю зустрітись довелось,
Не забувайте: ця земля — гріховна.
Вам в небесах подякує Христос —
І ваша радість буде вічна й повна.
Комментарий автора: Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
У принципі, добре.
Два зауваження:
1. Перевірте орфографію.
2. Так, як Ви описали: ні сіло ні впало стали Божими місіонерами не буває. Хоча у кожного своя дорога, але у цілому...
Щасти Вам! Комментарий автора: Мабуть, щоб написати у вірші, чого стають місіонерами, то вийде поема. Я ж намагався висловити враження. Щиро Вам дякую!
Крик души : Как страшен мир в котором мы живем - Мария Пономарева На самом деле хочу обратится ко всем. Мы живем действительно в последние дни. Это даже не так как думали апостолы, это действительно реальность, что Господь может придти не сегодня - завтра, он может даже придти в сию секунду и некоторых оторвать от экрана монитора, а не боитесь ли вы остаться здесь? Прочтем 2Тимофея 3гл.с 1 где-то по 9 стих:
«Знай же, что в последние дни наступят времена тяжкие.
Ибо люди будут самолюбивы, сребролюбивы, горды, надменны, злоречивы, родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримирительны, клеветники, невоздержны, жестоки, не любящие добра, предатели, наглы, напыщенны, более сластолюбивы, нежели боголюбивы, имеющие вид благочестия, силы же его отрекшиеся. Таковых удаляйся. К сим принадлежат те, которые вкрадываются в домы и обольщают женщин, утопающих во грехах, водимых различными похотями, всегда учащихся и никогда не могущих дойти до познания истины. Как Ианний и Иамврий противились Моисею, так и сии противятся истине, люди, развращенные умом, невежды в вере. Но они не много успеют; ибо их безумие обнаружится перед всеми, как и с теми случилось.»
А теперь прочти еще раз внимательно стих 1, только ОЧЕНЬ внимательно!
Отсюда следует, что люди будут такими во время тяжкое, которое будет в ПОСЛЕДНИЕ дни! Еще раз, в какие дни? - в ПОСЛЕДНИЕ дни... И все же выбор за тобой! И сегодня Бог тебе дает свободу, Он не принуждает тебя поклонится Ему и смирится перед ним, но Он с любовью ждет. Просто ждет. Так все-таки в какую дверь ты войдешь?
